Класичний парашутизм

Класичний парашутизм: – особисто-командна дисципліна (вид) парашутного спорту.

Вправи:

  • індивідуальні та групові стрибки на точність приземлення;

  • індивідуальні стрибки з виконанням серії маневрів у вільному падінні (т.з. “комплекс”).

Історично парашутний спорт розпочався з намагань парашутистів навчитись керувати недосконалими на той час парашутами, протидіяти примхливим повітряним потокам та приземлятись якомога ближче до наміченої точки. І якщо чемпіонський результат у стрибках на точність приземлення першого абсолютного чемпіона світу, нашого земляка з Дніпра Івана Антоновича Федчишина на чемпіонаті світу 1954 р. вимірювався метрами, то сучасний спортивний “парашут-крило”, керований майстрами своєї справи, дозволяє спортсмену зафіксувати приземлення точно в центр мішені.

Удосконалення парашутної техніки та майстерності спортсменів-парашутистів дозволили свого часу послідовно зменшувати діаметр центральної позначки зони приземлення (так званий “нуль”) з 15 см до 10 см, 5 см, 3 см.

На теперішній час для виміру результатів спортсменів у стрибках на точності приземлення на змаганнях національного та міжнародного рангів застосовується автоматичний електронний вимірювальний пристрій (АВП) з діаметром центральної позначки 2 см з дискретністю виміру 1 см від краю центральної позначки. Результат приземлення спортсмена більше ніж 16 см не вимірюється за відсутності впливу такого результату на боротьбу серед провідних спортсменів.

Вже в умовах сучасної України результати наших спортсменів у стрибках на точність приземлення на офіційних змаганнях неодноразово визнавались Міжнародною авіаційною федерацією (FAI) рекордами світу та Європи:

  • Світлана Дьячок – 2 рекорди світу та 1 рекорд Європи;

  • Клавдія Залевська – 2 рекорди світу та 2 рекорди Європи;

  • Людмила Земська – 2 рекорди світу та 2 рекорди Європи;

  • Юрій Кириленко – 1 рекорд світу та 1 рекорд Європи;

  • Євген Манірко – 1 рекорд світу та 1 рекорд Європи,

за що зазначені спортсмени отримали почесне спортивне звання “Мастер спорту України міжнародного класу”.

Сучасна програма змагань на точність приземлення передбачає виконання серії стрибків, перемагає спортсмен із найменшою сумою відхилень всіх стрибків від центральної позначки АВП.

Чинний рекорд України в індивідуальних стрибках на точність приземлення на ціль з діаметром центральної позначки 2 см Клавдії Залевської дорівнює 4 см в сумі 7 стрибків, а послідовна серія приземлень точно в центральну позначку 2 см Євгена Манірка дорівнює 5 приземленням, результат 6-го приземлення – 2 см.

На зорі розвитку парашутного спорту на змаганнях розігрувались також індивідуальна вправа “комбінований стрибок”, який поєднував у собі точність дотримання часу стабільного вільного падіння спортсмена з урахуванням якості стилю вільного падіння, та результатом приземлення у цьому ж стрибку.

Опанувавши “стабільне вільне падіння” у стрибках із затримкою розкриття парашуту, спортсмени розпочали освоєння різноманітних маневрів під час затяжного стрибка, що згодом втілилось у розіграш окремої парашутної вправи на змаганнях – індивідуальні стрибки із виконанням серії маневрів у вільному падінні – у кожному т.з. “комплексі” із 6 маневрів виконуються послідовно “вісімка” із 2-х послідовних “спіралей” в різні боки (розвороти у горизонтальній площині), заднє сальто, знов “вісімка” і завершується серія маневрів другим заднім сальто.

Суддями за допомогою спеціальної апаратури оцінюється швидкість виконання спортсменом заданого “комплексу” з точністю до 0,01 сек та якість виконання кожного маневру. Штрафний час на помилки у якості виконання маневрів додається до часу виконання.

Чинний рекорд України в індивідуальних стрибках з виконанням серії маневрів у вільному падінні Сергія Токаря дорівнює 6,41 сек.

За підсумками розіграшу індивідуальних вправ (трьох у попередні часи, двох у теперішній час) на змаганнях за програмою класичного парашутизму національного та міжнародного рівнів присуджується титул “Абсолютний чемпіон”.

До безумовних здобутків українського парашутного спорту належать виборені у боротьбі з кращими парашутистами світу титули “Абсолютний чемпіон світу”:

  • Федчишин Іван Антонович, Дніпро – 1954 р.;

  • Островський Петро Францевич, Запоріжжя – 1958 р.;

  • Ткаченко Євген Васильович, Київ – 1968 р.;

  • Закорецька Валентина Миколаївна, Луганськ – 1976 р.;

  • Сурабко Григорій Миколайович, Чернігів – 1976 р.;

  • Тьорло Ігор Ананійович, Львів – 1978 р.;

  • Коричева Лариса Олексіївна, член збірної команди України – 1982 р.;

  • Зінченко Людмила Романівна (вихованка Харківського АК) – 2000 р.

До здобутків сучасного українського парашутного спорту слід також занести:

  • срібні медалі жіночої команди України у командній першості на 4-му чемпіонаті Європи з класичного парашутизму, 2005 р., м. Простейов, Чехія;

  • бронзові медалі жіночої команди України у групових стрибках на точність приземлення на 4-му чемпіонаті Європи з класичного парашутизму, 2005 р., м. Простейов, Чехія;

  • срібна медаль у стрибках на точність приземлення Петра Корчмаря (молодшого) на 1-му юніорському чемпіонаті Європи з класичного парашутизму, 2005 р., м. Простейов, Чехія;

  • бронзова медаль в абсолютному заліку Петра Корчмаря (молодшого) на 1-му юніорському чемпіонаті Європи з класичного парашутизму, 2005 р., м. Простейов, Чехія;

  • бронзові медалі жіночої команди України у групових стрибках на точність приземлення на 29-му чемпіонаті світу з класичного парашутизму, 2006 р., м. Ступіно, Росія;

Джерело розвитку інших дисциплін парашутного спорту – класичний парашутизм – попри закиди деяких “аналітиків”, продовжує свій розвиток не тільки в країнах бувшого СРСР та країнах “соцтабору”, але й у багатьох найбільш потужних країнах світу (США, Китай, Німеччина, Франція, Італія, Австрія, тощо).


Написать відгук

Увага: HTML не підтримується! Використовуйте звичайний текст.
    Погано           Добре